Початки книгодрукування на Чернігівщині

Початки книгодрукування на Чернігівщині пов'язані з іменами українських письменників і церковноосвітніх діячів Кирила (Транквіліона) Ставровецького та Лазаря Барановича.

    У 1621 - 1625 pp. Кирило Ставровецький був проповідником у Замості, куди забрав і друкарню. 1626 р. він став архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря. Перед смертю1646 р. використав друкарню для друкування збірки «Перло многоценное», яка складається з кількох його прозових творів і 21 вірша, написаних тогочасною книжною українською мовою. Вона й стала першою друкованою книжкою не лишев Чернігові, але й на всьому Лівобережжі України. Зі смертю Ставровецького друкарня припинила існування.

Лише через чверть сторіччя з'явилася нова друкарня в Новгороді-Сіверському. Її засновником став Лазар Баранович (близько 1620 - 1693), що здобув освіту в Київській Братській школі та в колегіумах Вільно і Каліша. У 40-х pp. XVII ст. Л. Баранович був учителем піїтики та риторики, професором, а з 1650 р. і ректором Київської Братської колегії. Цей почесний титул за ним зберігався до 1658 р.

1657 p. Лазар Баранович став єпископом, а згодом архієпископом Чернігівським і водночас упродовж майже 20 років був місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри, перебуваючи таким чином у центрі політичного і літературного життя України другої  половини XVII ст. Сам писав проповіді, полемічні трактати, вірші, листи. Був прибічником незалежності українського духівництва від Московського патріархату.

Писав давньоукраїнською, польською і церковнослов'янською мовами. Його проповіді видано у збірках «Меч духовний» (1660), «Труди словес проповедних» (1674).

1679 p., після великої пожежі в Новгороді-Сіверському, Лазар Баранович переніс свою друкарню до Чернігова. Спочатку вона містилася при архієпископській кафедрі, а потім — у Троїцько-Іллінському монастирі.

Всього за перші 20 років друкарня Лазаря Барановича випустила понад 40 видань. Це, насамперед, праці самого Барановича, а також інших українських авторів. Першими в Чернігові 1680 р. побачили світ «Буквар» і «Псалтир».

Навколо друкарні Лазаря Барановича згуртувався справжній культурний осередок, здебільшого з вихованців Київської Братської колегії. До його складу входили талановиті письменники Олександр Бучинський, Іван Величковський, Афанасій Заруцький, Лаврентій Крощонович, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, Дмитро Туптало  (Д. Ростовський) тощо.

Над виданнями Чернігівської друкарні працювали талановиті гравери Леонтій Тарасевич, Іннокентій Щирський, Іоан Стрельбицький, Никодим Зубрицький. Тут уперше в практиці  східно­слов'янського друкарства для оформлення книжок стали вживати не лише дереворити, але й мідьорити. У Чернігівській друкарні застосовувалися різні шрифти - кириличні (одні для видань українською мовою, інші - для видань церковнослов'янською) та латинські.

Пожвавленню роботи Чернігівської друкарні у XVIII ст. сприяло відкриття Чернігівського колегіуму, викладачі якого брали участь у підготовці чернігівських видань.