Сучасна цивілізація втратила смак до речей — добротних, зроблених на століття.

Ледь купивши комп'ютер, телефон, автомобіль (потрібне підкреслити), ми мріємо про нові, (ті, що показали в рекламі) моделі, «з великою кількістю функцій». Недавня покупка викидається. Але якщо не займатися всерйоз переробкою старих комп'ютерів і іншої електроніки, то через кілька років, за словами екологів, «на нас обрушиться величезна токсична лавина з електронного сміття».

У нашій цивілізації головна ознака процвітання країни — це кількість споживаних нею сировини і ресурсів. Найбільші держави немов міряються силоміць з небаченим колись суперником — Біосферою Землі. Хто проб'є великий пролом у Біосфері? Хто швидше це зробить? З кожним роком, з кожною миттю панування Homo Technogenicus він усе наполегливіше провокує відповідну реакцію Біосфери.

«Прийшов час розраховуватися за те, що суспільство масового виробництва і масового споживання стало суспільством масового викидання», — пише Всеволод Овчинников, оглядач «Російської газети». Світ переживає «сміттєву кризу». Люди встигли наслідити на всіх широтах.

Мабуть, найбільший у світі комп'ютерний смітник виник на березі Південно-Китайського моря, неподалік від портового міста Шаньтоу. Сюди звозять електроніку не тільки з Китаю, але і з США і Європи. За оцінками екологів, до 80 відсотків старих комп'ютерів вивозиться зі США в Азію, головним чином у Південний Китай. Робітники на таких смітниках, як раби на рудниках, довго не затримуються. Рідко хто протримається тут більше року. У старих комп'ютерах багато шкідливих речовин: кадмій, барій, свинець, ртуть. З усього сміття тут найнедовговічнішими здаються люди. Як пил по вітру... Недарма в доповіді американської екологічної організації «Silicon Valley Toxics Coalition» сказано: «Експорт електронного сміття залишається брудною таємницею хай-тек-революції».

Найбільшим світовим смітником став Тихий океан. Система течій у північній його частині, між Гавайськими островами і Каліфорнією, така, що води повільно рухаються по колу, підхоплюючи в берегів Америки все нові купи сміття. Ця частина океану повна порожніми пляшками і пакетами, як сільський ставок — ряскою. На території в кілька сотень тисяч квадратних кілометрів плаває  біля трьох мільйонів тонн сміття, викинутого людьми, що приблизно в шість разів перевищує кількість зоопланктону на цій же території. Підраховано, що пройде не менше тисячі років, перш ніж пластик, що вже потрапив в океан, остаточно розпадеться. Але ж тільки за останні десять років кількість сміття в океані збільшилася приблизно втроє, і невідомо, чи тенденція в майбутньому зміниться.

Разом з побутовими відходами в океан попадають величезні кількості хімікатів, наприклад, гербіцидів. Ці речовини засвоюються планктоном, рибами, птахами, морськими ссавцями, отруюючи харчовий ланцюг. Дарма екологи б'ють тривогу, повторюючи, що через хімічне забруднення Океану різко зменшується кількість вуглекислого газу, що розчиняється у воді. Його надлишок буде надходити в атмосферу. Цей і деякі інші фактори можуть викликати незворотну зміну хімічного складу атмосфери, а разом з тим і клімату Землі. На нашій планеті відбудеться та ж катастрофа, що колись на Венері.

Навіть навколоземний простір засіяний сміттям. По оцінці німецького астронома Михаэля Оствальда, «у даний час на навколоземній орбіті знаходиться близько 330 мільйонів штучних об'єктів діаметром більш міліметра». В основному це застарілі супутники, ступені ракет-носіїв, деталі космічних апаратів, частки фарби й уламки обшивки. Це сміття стає загрозою для астронавтів і супутників. Уламок діаметром у 1 сантиметр може пробити обшивку космічного корабля; крупиця міліметрового розміру серйозно зашкодить будь-якому супутнику. Розрахунки, зроблені співробітниками Брауншвейгского політехнічного університету, показують: через пару десятиліть загроза зіткнень космічних апаратів зі сміттям буде така велика, що паралізує освоєння космосу. На навколоземній орбіті буде як на зустрічній смузі автостради. Щоб подібного колапсу не відбулося, треба всерйоз зайнятися очищенням космічного простору від сміття.

А наші міста? Колись вони нагадували звірів, що встали дибки серед лісу чи поля. Тепер їхні лапи грузнуть у величезних смітниках. Москва, наприклад, щорічно виробляє близько 5 мільйонів тонн твердих побутових відходів. Утім, неофіційно називають цифри у кілька разів більші.

Але ж правові механізми можуть розгребти навіть гори сміття. Тридцять років тому у ФРН смітник можна було відшукати легко. У країні було близько 50 тисяч смітників. Якби не був прийнятий закон про утилізацію побутових відходів, що включав систему штрафів, міста виявилися б оточені своїми мертвими, відірваними оболонками, а околиці перетворилися б на простори гниття і смерті. Незабаром число смітників у країні скоротилося до трьохсот і залишається таким донині. Спроби відкрити нові смітники незмінно наштовхуються на протести населення. Недарма партія «зелених» у Німеччині користується великою популярністю.

Починати, як завжди, треба із себе, зі своїх щоденних учинків. От шведи сортують сміття по 12 основних і 24 додаткових категоріях. Наскільки це ефективно? Спостереження показують, що в країнах, де роздільний збір сміття практикують давно, до половини його попадає в урни не по призначенню і його приходиться знову відбраковувати перед переробкою. Втішає лише те, що «склянка хоч наполовину повна».

Звичайно, доставка сміття на смітники — гірший варіант утилізації. У Європі з 2010 року не будуть видавати ліцензії на поховання відходів. Смітники — причина інфекцій і пожеж. Після дощів над ними парують отрутні випари. З дощовою і талою водою шкідливі речовини, наприклад, важкі метали, попадають у ґрунт, поволі заражаючи ґрунтові води — головне джерело питної води в багатьох населених пунктах.

Сміття у космічному просторі

Франція. Архів зразків ґрунту, узятих на території, де ведеться поховання радіоактивних відходів

Обережно! Тут зберігається радіоактивне сміття!

Сміттєзвалище на околиці міста

Заводи по спалюванню сміття, говорять екологи, той же смітник, тільки в більш цивілізованому вигляді. Сміття перетворюється в золу, яку треба теж кудись викинути; при горінні пластику виділяються отрутні гази — діоксини і фурани. Так, сміттєспалювальні заводи Австрії дають половину всієї річної емісії цієї країни по діоксидам. У Канаді і деяких штатах США навіть заборонили будувати подібні заводи.

На думку експертів, найдоцільніше переробляти побутові відходи. Як показує досвід багатьох країн, це цілком можливо.

З автомобільних покришок, гумових шлангів і рукавів можна одержувати гумову крихту, яку використовують у дорожньому будівництві при укладанні асфальту, що поглинає шум. ЄС розробив директивний план по переробці відходів електронного й електричного устаткування.

З утилізацією легких пакувальних матеріалів справи дуже погані. Якщо в Європі витрати на утилізацію звичайного сміття складають приблизно 250 євро за тонну, то пластмасові «дрібнички» обходяться в чотири рази дорожче. І абсолютно нерентабельно переробляти той же поліетилен чи полістирол, щоб виготовити з них новісінькі матеріали. Усе це — товари одноразового користування. Взагалі, з погляду екологів, при створенні будь-якого нового матеріалу бажано розробляти і технологію його утилізації.

Найперспективніший метод — біотехнологічний, хоча швидкість протікання біопроцесів невелика. У лабораторних умовах використовують бактерії і гриби, щоб брати з відходів такі метали, як залізо, мідь, цинк, кадмій, свинець, ртуть, кобальт.

З відходів лісової і деревообробної промисловості можна виготовляти білкові продукти. За підсумками IV щорічного Конкурсу російських інновацій, Гран-при був присуджений за... відходи виробництва, точніше за одержання дигідрокверцетина (у реєстрі лікарських засобів — вітамін Р) з відходів модрини, що залишається в лісі через непотрібність. Придумали цю технологію фахівці Інституту біологічного приладобудування і Інституту теоретичної й експериментальний біофізики.

У XXI столітті ми повинні навчитися використовувати більшу частину сміття і лише залишок викидати. Головна проблема зараз — пакувальні матеріали. Уже до початку дев'яностих років вони складали до половини всього обсягу сміття і до третини його загальної маси. У США, наприклад, на пакування витрачають 75 відсотків виробленого скла, 50 відсотків паперу, 40 відсотків алюмінію, 40 відсотків пластику.

Якщо все це викидати, нам ніде буде і кроку ступити. Сміття — це одна з найважливіших проблем століття.

Олександр Волков